Російсько-українська війна (20.02.2014 - ?)

Опис: 

Російсько-українська війна формально почалась в 2014 році з військової окупації та подальшої анексії Російською Федерацією Кримського півострова. Росія скористалась офіційним правом перебування російських військових на військових базах на території Криму (згідно з двостороннім договором) та широкою підтримкою місцевого населення.

Реальна підготовка до анексії Криму Росією стартувала в кінці 90-х - на початку 2000-х років, після програшу першої війни в Чечні та отримання величезних втрат в другій. Почали з розвитку агентурної мережі та пропагандистської роботи на півострові. Водночас - значне збільшення фінансування Чорноморського флоту Росії в Криму. Росія виділяла кошти на будівництво житла для військовослужбовців в Криму, було призначене високе грошове забезпечення і високі зарплати для цивільного обслуговуючого персоналу.

Також російські військові отримували українське громадянство. Користуючись спрощеною процедурою по отриманню громадянства колишніми громадянами СРСР, військовослужбовці та відставники ЧФ РФ, маючи паспорт СРСР і тривалу прописку в Криму, отримували український паспорт. Маючи подвійне громадянство (російське вони отримали автоматично після розпаду СРСР як військовослужбовці), вони стали першою ланкою побудови “русскаво міра”. А починаючи з 2010 року, за президентства Януковича, агенти Кремля масово проникали у силові структури України.

За планами російської верхівки Крим мав перейти до Росії “цивілізовано” після залякування Януковича. Але в кінці 2013 року шалений тиск режиму Януковича на людей та бізнес і небажання підписувати Євроінтеграцію вилилися в Революцію гідності (Євромайдан), яку не могла контролювати тодішня влада. Розуміючи, що з приходом нової влади в Україні мирно Крим не отримати, Путін вирішує скористатись моментом: з 20 лютого 2014 року російські війська порушують режим перетину кордону та без розпізнавальних знаків, вийшовши із місць дислокації, блокують українські військові частини та органи самоврядування. Під приводом псевдореферендуму в Криму Росія незаконно оголошує про приєднання півострова до складу Російської Федерації.

Українські військові, усвідомлюючи жалюгідний стан армії та неможливість вести повномасштабні воєнні дії, не стали провокувати воєнний конфлікт в Криму. Це рішення дало змогу мобілізувати військових до армії та підготувати техніку і озброєння для захисту континентальної частини України.

Після анексії Криму Росія вдалась до спроби створення вигаданої нею країни Новоросії, для чого планувалось захопити Донецьку, Луганську, Харківську, Одеську, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську та Дніпропетровську області. Метою цієї операції було прокласти суходільний коридор для забезпечення контрольованих Росією Криму та Придністров'я.

З квітня 2014 року, за сприяння членів Партії Регіонів та комуністів, озброєні групи проросійських активістів, очолювані російськими диверсантами, які постачали їм зброю, почали захоплювати адміністративні будівлі та відділки міліції у містах Донбасу (зокрема, у Слов'янську, Артемівську та Краматорську). Але, не маючи чіткої стратегії, своїм маріонеткам Росія наказує оголошувати про створення локальних державних утворень: так утворились терористичні організації “Донецька народна республіка” та “Луганська народна республіка”. Не маючи на той час прямих доказів втручання Росії, українська влада була змушена оголосити проведення Антитерористичної операції (АТО) із залученням Збройних сил. Поступово протистояння переросло у масштабний воєнний конфлікт.

2 травня 2014 року в м.Одесі, під час акції на підтримку єдності України, російські агенти влаштували збройну провокацію, намагаючись розхитати ситуацію в місті та регіоні загалом. Внаслідок тих подій кілька десятків людей загинули, більше двохсот були травмовані. Завдяки гідній поведінці проукраїнських активістів загострити ситуацію в Одесі не вдалось. Після цієї трагедії багато хто усвідомив суть російського шовінізму і Росія втратила Одесу назавжди. Проект “Новороссія” став безглуздим.

Російська влада неодноразово заявляла про геноцид населення Донбасу та вимагала початку переговорів з бойовиками, всіляко їх підтримуючи на дипломатичному фронті, хоча офіційно не визнавала ЛНР, ДНР.

Починаючи з червня з території Росії на територію Луганської та Донецької областей відбувались прориви підготовлених бойовиків, які здійснювали напади на українські прикордонні пункти пропуску та блокпости. Розуміючи військову неспроможність “ополченців”, від середини липня 2014 року Росія вводить на територію України регулярні підрозділи своїх Збройних сил без розпізнавальних знаків. А з 11 липня навіть почала підступні обстріли із прикордонних районів своєї території українських військових та прикордонників, використовуючи реактивні системи залпового вогню. Також здійснюються захоплення прикордонних пунктів пропуску.

17 липня 2014 року світова спільнота відчула на собі російську агресію. Намагаючись здійснити провокацію проти України, військові ЗС РФ зенітно-ракетним комплексом “Бук” збили пасажирський літак Boeing 777 авіакомпанії "Малайзійські авіалінії", який здійснював переліт за рейсом Амстердам — Куала-Лумпур. В авіакатастрофі загинуло 298 людей з різних країн світу.

З другої половини серпня 2014 року Росія практично не приховано вводить свої військові підрозділи на територію України. Для замаскованого перекидання техніки була вигадана тактика “гуманітарних конвоїв”, які відправляли через захоплені, формально українські, пункти пропуску всупереч міжнародним нормам, щоб унеможливити перевірку цих вантажів.

Незважаючи на численні докази присутності російських військ на території України, офіційно Росія не визнає факту свого вторгнення на континентальну Україну, відтак з українського боку війна розглядається як неоголошена. Ряд політиків та експертів, зважаючи на агресивну інформаційну політику РФ, називають війну на сході України «гібридною війною» Росії проти України.

27 січня 2015 року Верховна Рада України в постанові № 129-VIII визнала Росію державою-агресором і звернулась з цього приводу до міжнародних організацій та національних парламентів держав світу.